Визначення місця проживання дитини

Питання, з ким житиме дитина, – найчутливіше в сімейних спорах. Закон не надає переваги жодному з батьків: рішення ухвалюється виходячи з інтересів дитини та конкретних обставин.

Коли варто звернутися

• батьки не можуть домовитися, з ким проживатиме дитина
• один із батьків самочинно змінив місце проживання дитини
• потрібно визначити порядок участі другого з батьків у вихованні
• обставини змінились, і попереднє рішення слід переглянути

Що робить адвокат

• формує доказову базу умов проживання та зв’язку дитини з кожним із батьків
• готує звернення до органу опіки та піклування або позов до суду
• представляє інтереси у спорі за статтею 161 Сімейного кодексу України (далі – СК)
• реагує на самочинну зміну місця проживання дитини (стаття 162 СК)
• опрацьовує графік участі у вихованні та спілкуванні
• супроводжує виконання рішення

Що враховують орган опіки та суд

• ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 161 СК)
• дитину не можуть передати для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК)
• якщо жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них (ч. 3 ст. 161 СК)
• у суді обов’язкова участь органу опіки та піклування: він подає письмовий висновок на підставі обстеження умов проживання дитини, батьків та інших документів. Суд може не погодитися з висновком, якщо він недостатньо обґрунтований або суперечить інтересам дитини (ч. 4–6 ст. 19 СК)

Участь у вихованні того з батьків, хто проживає окремо

• той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею; той, з ким проживає дитина, не має права цьому перешкоджати, якщо спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. 2, 3 ст. 157 СК)
• батьки можуть укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим із них, хто проживає окремо від дитини, – у письмовій формі з нотаріальним посвідченням (ч. 4 ст. 157 СК)
• за заявою матері чи батька способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею визначає орган опіки та піклування; його рішення є обов’язковим до виконання (ст. 158 СК)
• якщо чинять перешкоди, зокрема ухиляються від виконання рішення органу опіки, можна подати до суду позов про усунення перешкод. Суд визначає способи участі у вихованні (періодичні чи систематичні побачення, спільний відпочинок, відвідування дитиною місця проживання того з батьків тощо), місце та час спілкування, а в окремих випадках, якщо цього вимагають інтереси дитини, може обумовити побачення присутністю іншої особи (ч. 1, 2 ст. 159 СК)
• якщо той, з ким проживає дитина, ухиляється від виконання рішення суду, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним (ч. 4 ст. 159 СК)

Якщо дитину забрали без згоди

Якщо один із батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими дитина проживала на підставі закону або рішення суду, змінить місце проживання малолітньої дитини, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Не повертають дитину лише тоді, коли проживання за попереднім місцем створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров’я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. Особа, яка самочинно змінила місце проживання дитини, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду (ст. 162 СК).

Правова основа

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, дитини від десяти років – за спільною згодою батьків і самої дитини; якщо батьки проживають окремо, дитина, яка досягла чотирнадцяти років, визначає місце проживання сама (стаття 160 СК). Спір між матір’ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини вирішує орган опіки та піклування або суд з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, її віку, стану здоров’я та інших обставин, що мають істотне значення (стаття 161 СК); наслідки самочинної зміни місця проживання дитини врегульовані статтею 162 СК. Мати й батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі (стаття 141 СК); участь у вихованні того з батьків, хто проживає окремо, регулюють статті 157–159 СК, участь органу опіки та піклування – стаття 19 СК.

Законодавство та судова практика оновлюються; інформацію актуалізовано станом на листопад 2026 року.

Поширені запитання

Чи має хтось із батьків перевагу за замовчуванням?

Ні, закон виходить із рівності батьків; вирішальними є інтереси дитини та фактичні обставини, які оцінює орган опіки чи суд.

Чи враховується думка дитини?

Так. Місце проживання дитини від десяти років визначається за спільною згодою батьків і самої дитини, а з чотирнадцяти років, якщо батьки проживають окремо, дитина визначає його сама (стаття 160 СК). У спорі щодо малолітньої дитини орган опіки та піклування чи суд враховує, зокрема, її особисту прихильність до кожного з батьків і вік (стаття 161 СК).

Чи обов’язково спочатку звертатися до органу опіки та піклування?

Ні. Попереднє звернення до органу опіки та піклування – це право, і воно не позбавляє права звернутися до суду; якщо подано позов, орган опіки припиняє розгляд заяви (ч. 1, 3 ст. 19 СК). Рішення органу опіки є обов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від його винесення особа не звернулася до суду (ч. 2 ст. 19 СК).

Що робити, якщо другий з батьків не дає бачитися з дитиною?

Можна звернутися до органу опіки та піклування, щоб він визначив способи участі у вихованні та спілкуванні, або до суду з позовом про усунення перешкод (ст. 158, 159 СК). Той, хто ухиляється від виконання такого рішення, зобов’язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду (ч. 2 ст. 158, ч. 5 ст. 159 СК).

Чи можна вивезти дитину за кордон без згоди другого з батьків?

Якщо місце проживання дитини визначено рішенням суду або підтверджено висновком органу опіки та піклування, той із батьків, з ким вона проживає, може самостійно вирішити питання її тимчасового виїзду за кордон на строк до одного місяця – з метою лікування, навчання, оздоровлення, відпочинку, участі в змаганнях та інших заходах, визначених законом. Це не стосується того з батьків, до якого застосовують заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Другого з батьків, якщо відомо його місце проживання і він належно виконує батьківські обов’язки, повідомляють рекомендованим листом. На строк понад місяць – якщо в другого з батьків є підтверджена довідкою заборгованість зі сплати аліментів, яка перевищує суму платежів за чотири місяці (для окремих категорій дітей – за три) (ч. 5 ст. 157 СК). Окремо діють правила перетинання державного кордону – їх варто перевірити на дату поїздки.

Потрібна правнича допомога? Зателефонуйте або залиште заявку – адвокат зв’яжеться з вами та делікатно розбере вашу ситуацію.