Заява на відпустку без збереження заробітної плати: зразок

Відпустка без збереження заробітної плати (у побуті її називають відпусткою «за власний рахунок» або «за свій рахунок») – це час, коли працівник не працює, але за ним зберігається місце роботи. В одних випадках роботодавець зобов’язаний її надати, в інших – може погодитися або відмовити, а під час воєнного стану діють окремі правила. Нижче – норми Закону України «Про відпустки», Кодексу законів про працю України (КЗпП) і Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» станом на 27.10.2026 та зразок заяви.

Два види відпустки без збереження заробітної плати

Закон «Про відпустки» передбачає два види такої відпустки (п. 5 ч. 1 ст. 4):

обов’язкова – роботодавець надає її за бажанням працівника у випадках, перелічених у ст. 25 Закону (ч. 1 ст. 84 КЗпП);
за згодою сторін – за сімейними обставинами та з інших причин, на строк, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем (ст. 26 Закону, ч. 2 ст. 84 КЗпП).

Коли роботодавець зобов’язаний надати відпустку

За ст. 25 Закону «Про відпустки» відпустку без збереження заробітної плати надають в обов’язковому порядку, зокрема:

матері або батькові, який виховує дітей без матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, – до 14 календарних днів щороку (п. 1);
чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, – до 14 календарних днів (п. 2);
для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, – на строк за медичним висновком, але не довше ніж до 6 років дитини, а в разі визначених законом тяжких захворювань – до 16 років, для дитини з інвалідністю підгрупи А та в деяких інших випадках – до 18 років (п. 3);
учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та Захисників і Захисниць України – до 14 календарних днів щороку; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, – до 21 календарного дня щороку (п. 4);
пенсіонерам за віком і особам з інвалідністю III групи – до 30 календарних днів щороку (п. 6);
особам з інвалідністю I та II груп – до 60 календарних днів щороку (п. 7);
особам, які одружуються, – до 10 календарних днів (п. 8);
у разі смерті чоловіка (дружини), батьків, дитини, братів, сестер – до 7 календарних днів, інших рідних – до 3 календарних днів, без урахування часу на проїзд до місця поховання і назад (п. 9);
для догляду за хворим рідним, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, – на строк за висновком, але не більше 30 календарних днів (п. 10);
сумісникам – на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14);
ветеранам праці – до 14 календарних днів щороку (п. 15);
працівникам, діти яких віком до 18 років вступають до навчальних закладів в іншій місцевості, – 12 календарних днів, окремо для супроводження кожної дитини (п. 17);
працівникам, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, – до 60 календарних днів (п. 20).

Повний перелік (20 пунктів, зокрема відпустки для вступних іспитів, завершення санаторно-курортного лікування, для членів добровільної пожежної охорони) – у ст. 25 Закону. Підставу варто підтвердити документом: свідоцтвом, медичним висновком, посвідченням тощо.

Відпустка за згодою сторін: до 30 днів на рік

За сімейними обставинами та з інших причин відпустку надають на строк, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, – не більше 30 календарних днів на рік (ч. 1 ст. 26 Закону «Про відпустки», ч. 2 ст. 84 КЗпП).
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції, загрози збройної агресії проти України або надзвичайної ситуації роботодавець на прохання працівника може надати таку відпустку без обмеження в 30 днів; тривалість визначають угодою сторін (ч. 3 ст. 26 Закону, ч. 4 ст. 84 КЗпП).
Оскільки це відпустка за згодою, роботодавець може відмовити.

Що змінює воєнний стан

Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (ст. 12) застосовується в період дії воєнного стану – станом на 27.10.2026 він триває.

Без обмеження в 30 днів. На прохання працівника роботодавець може надати відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону «Про відпустки» (ч. 3 ст. 12).
Обов’язково – до 90 днів. Працівнику, який виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, роботодавець за його заявою в обов’язковому порядку надає таку відпустку тривалістю, визначеною в заяві, але не більше 90 календарних днів (ч. 4 ст. 12).
Право відмовити. Роботодавець може відмовити в будь-якій відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і відпустки для догляду за дитиною до 3 років) працівнику, залученому до робіт на об’єктах критичної інфраструктури, з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення) (ч. 2 ст. 12).
Інші відпустки можуть стати неоплачуваними. Будь-яку відпустку понад щорічну основну тривалістю 24 календарні дні (крім відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до 3 років і у зв’язку з усиновленням) за рішенням роботодавця можуть надати без збереження заробітної плати (абзац третій ч. 1 ст. 12).

Чи зараховується відпустка до стажу для щорічної відпустки

Обов’язкові відпустки за ст. 25 – зараховуються (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону «Про відпустки»), крім відпустки для догляду за дитиною до 6 років (а у визначених законом випадках – до 16 чи 18 років).
Відпустки за згодою сторін (ч. 1 і 3 ст. 26) – не зараховуються (ч. 4 ст. 26 Закону, ч. 5 ст. 84 КЗпП).
Відпустки за ч. 3 і 4 ст. 12 Закону про трудові відносини в умовах воєнного стану – також не зараховуються.

Як оформити відпустку

Працівник подає письмову заяву: вид відпустки і підстава (пункт ст. 25 або ст. 26 Закону «Про відпустки», ч. 3 чи 4 ст. 12 Закону про воєнний стан), тривалість і дати.
До заяви про обов’язкову відпустку додають документ, що підтверджує підставу.
Для відпустки за згодою сторін строк погоджують з роботодавцем.
Рішення роботодавця оформлюють внутрішнім документом – як правило, наказом (розпорядженням).

Зразок заяви на відпустку без збереження заробітної плати (за власний рахунок)

У квадратних дужках – дані, які заповнюєте ви.

Шапка: Керівнику [найменування роботодавця] [ПІБ]; від [посада, ПІБ працівника]
Назва: ЗАЯВА
Текст – обов’язкова відпустка: «Прошу надати мені відпустку без збереження заробітної плати тривалістю [__] календарних днів з [дата] по [дата] відповідно до пункту [__] частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки» у зв’язку з [підстава].»
Текст – за згодою сторін: «Прошу надати мені відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами тривалістю [__] календарних днів з [дата] по [дата] відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки».»
Текст – воєнний стан (ВПО або виїзд за кордон): «Прошу надати мені відпустку без збереження заробітної плати тривалістю [__] календарних днів з [дата] по [дата] відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв’язку з [виїздом за межі України / набуттям статусу внутрішньо переміщеної особи].»
Додатки: [документ, що підтверджує підставу].
Дата і підпис.

Типові питання при оформленні

Чи можна відмовити в обов’язковій відпустці? У випадках ст. 25 відпустку надають «в обов’язковому порядку». Виняток під час воєнного стану – працівники, зазначені в ч. 2 ст. 12 Закону про воєнний стан (критична інфраструктура, оборонне виробництво, мобілізаційне завдання).
Чи сумуються ліміти? Ліміт 30 днів на рік встановлено для відпустки за згодою сторін (ч. 1 ст. 26). Строки обов’язкових відпусток визначено окремо в кожному пункті ст. 25.

Поширені запитання

Скільки днів відпустки без збереження можна взяти за рік?

За згодою з роботодавцем – до 30 календарних днів на рік (ч. 1 ст. 26 Закону «Про відпустки»); під час воєнного стану – без цього обмеження, якщо роботодавець погодиться (ч. 3 ст. 12 Закону про воєнний стан). Обов’язкові відпустки за ст. 25 мають власні строки.

Чи може роботодавець відмовити?

У відпустці за згодою сторін – так. В обов’язковій (ст. 25) і в 90-денній для ВПО та тих, хто виїхав за кордон (ч. 4 ст. 12), – ні, за винятком працівників, зазначених у ч. 2 ст. 12 Закону про воєнний стан.

Чи зараховується така відпустка до стажу?

Обов’язкова (ст. 25) – так, крім відпустки для догляду за дитиною. Відпустка за згодою сторін і відпустки за Законом про воєнний стан – ні (ч. 4 ст. 26 Закону «Про відпустки», ч. 3–4 ст. 12 Закону про воєнний стан).

Матеріал має інформаційний характер і відображає законодавство станом на 27.10.2026. Він не замінює консультації щодо вашої ситуації.

Роботодавець відмовляє у відпустці або оформлює її з порушеннями? Адвокат перевірить ваше право на відпустку, підготує заяву або відповідь роботодавцю і захистить у трудовому спорі → Відпустки та робочий час · Трудові спори · Трудове право та HR. Про додаткову оплачувану відпустку для батьків – у статті про додаткову відпустку для батьків.